у дірку. Бур'ян весело затріщав, спалахнув, лизнув кізяк, кізяк закурів і гострий, ущіпливий, солонкуватий дим густим клубом полетів угору аж до Задьори, закривши собою й дірку.
Васько зручніше став і наготовився знов, піднявши руку з кийком догори. А лівою рукою все-ж таки не переставав віяти на дим.
І вмить Задьора побачив, як Васькова палиця здригнулась, піднялась трошки вгору і зразу впала на щось. І знов зметнулась і впала. Васько несамовито вже гатив по гадюці, аж курява здійнялась і шматки горілого кізяку з димом летіли вниз у провалля.
В цей час якраз у кущах з'явився Посмітюха. В руках у нього було щось замотане в біле. Він чогось був стривожений, озирався на когось назад, але Задьорі було не до того.
— Ну, Васю? Ну, — кричав він униз і трохи-трохи не плигав туди. — Убив, Васю?
— Кого? Що? Гадюку? — захвилювався Посмітюха і, живо лігши животом на землю, поповз до Задьори.
Васько в цю хвилину підняв на палиці вбиту гадюку й крикнув:
— О! Дивіться!
Задьора заверещав од радости й почав лупити Посмітюху кулаком у спину.
— Тю, та йди ти к чорту! От крендель! Бо як дам…
— Васю! Кидай її вниз! Кидай, знаєш, униз, ми її там найдемо. Кидай, Васю!
Васько, немов милуючись, ще якийсь час потримав чорне, як плетений гарапник, тіло на палиці, потім злегка підкинув його. Гадюка блиснула лускою проти сонця й полетіла вниз.
Тоді Васько одгорнув кийком надгорілий кізяк коло дірки, закачав рукав і всунув руку в дірку. І зараз-же
