Сторінка:Винниченко В. Вибрані твори (Київ, ДВУ, 1927).djvu/285

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Я постояв трохи, подивився на місяць, що здивовано викарячив на мене свої круглі очі, і рішив попробувати.

Нахилившись до босяка, що мирно хропів собі, я злегка торкнув його рукою в бік. Ні темп, ні сила його хропіння не змінились. Добре. Тоді я обережно просунув руку в кешеню і почав намацувати пальцями гаманець, стараючись робити це яко-мога плавкіше й м'якше. Але в руки все ліз якийсь папір, мабуть пачка з тютюном. Затримуючи для чогось дихання, я зробив усилля і попхнув руку трохи далі! Босяк, як здалося мені, в ту-ж хвилину на один мент увірвав свій храп, але то, видно, так тільки здалось через велике напруження і шум у вухах від нахиленої пози. Нахаба хропів так само.

Нарешті, пальці налапали гладеньку металічну дужку гаманця і потягнули його до себе. Заціпивши його між двома пальцями, я помалу почав витягати руку.

І вмить вся купа тіла, що лежала переді мною й спокійно хропла, зразу підстрибнула з ревом угору. Я від несподіванки і з переляку хутко вихопив руку з гаманцем і в той-же мент почув, що його не стало поміж пальцями. Одночасно в воду щось ляпнуло. У мене мигнуло, що то ляпнув гаманець. Але тільки мигнуло, бо думати було ніколи: босяк уже душив мене і ревів:

— А-а, сто бісів твоїй матері!! Так ти так?! Так ти так?! Давай сюди гроші!

Я почув на своїй шиї шорсткі, дерев'яні пальці, що, як кліщами, душили мене. Шарпнувшись усім тілом у бік, я скажено крутнув босяком і вирвався.

— Онде твої гроші, дурню! — з злістю крикнув я, одбігши в бік, і показав на воду. Але в той-же час став так, щоб бути наготові й не датись схопити себе.

Босяк, мабуть, теж чув, як щось ляпнуло в воду,