грустних обстоятєльств, бивающіх в жізні е… е… каждаго человєка». Почувши це, я без церемонії виліз з будки і на очах усіх прошмигнув за куліси.
Так скінчилась перша дія, скінчилась-би й друга, і третя, і, може, усе скінчилося-б добре, якби не трапилось нове «непредвідєнноє стєченіє грустних обстоятєльств».
Почалась друга дія. Гаркуна вже не було (його заслано на Сахалин і він за кулісами готувався повернутись в четвертій дії звідтіля, цеб-то: чіпляв собі бороду, намазувався крейдою, бо з Сахалину вертаються блідими, й переодягався з чумарки у Гонтин піджак). На сцені були Галіна, Петренкова, ще одна пані, Гонта й Залізняк. Я аж переривався у будці, покручуючи тільки головою на всі боки від комарів, коли це… двері розчиняються і на сцені з'являється тільки-що засланий на Сахалин патлатий, весь у крейді, бородатий, у Гонтиному піджаці, обшарпаний Грицько (Гаркун). Від такої несподіванки ми всі наче покам'яніли. Та де-ж! Тут ще Маруся повинна плакати та й ще плакати. Максим повинен її розважати, повинен сватати її, вона повинна падати йому на груди й дякувати за це; а в третій дії вона повинна усе говорити, що ця зрада їй так не минеться, а Максим знов мусить розважати її. І на-ж тобі: Грицько! Що його було робити? Радіти? Коли-ж дуже рано повернувся він, та й по драмі зовсім радіти не приходиться. Жахатись? Коли-ж Маруся ще не вийшла заміж за Максима, ще навіть той і не сватався. Схопити й запровадити його знов на Сахалин? Теж якось ніяково, а до того ще-ж нема ні урядника, ні чоловіків, які саме й заправляють цим. Мовчати і дивитись на нього? Перед публікою якось не приходиться. Настало дуже трагічне мовчання. Грицько почав був щось говорити,
