Ангел: Мир вам, діти! Вспокійтеся! Ісус, якого хочете рятувати, вже у безпечному місці. (Діти втішені плещуть у долоні). Повернеться сюди, як Ірода на престолі не буде. Але вам ще нераз прийдеться захищати Ісуса перед ворогами. Чи стане на те у вас сили?
Діти (твердо): Стане!
Ангел: Чи не відцураєтесь Його та Його науки? Чи підете за Ним Його слідами? Його дорога терниста і трудна і на ній не ждати вам почести, ні багатства. Він цар не від цього світа.
Діти: Підемо за Ним!
Ангел: Є між вами ті, що стануть колись Його учениками, та не всі видержать при Ньому до кінця.
Міріям: Я не опущу Його і в годині смерти.
Йона: Я заступлю Його матері сина.
Тома: Я розголошу Його науку по світі.
Лука: Я спишу її в великій книзі грядучим поколінням на вічну памятку!
Петро: Я збудую Його Церкву і утривалю святі Його закони.
Ангел: Мир вам! Ростіть у силу, бо жде вас тверда доля творців нової Віри, нових Правд. (Зникає).
(Діти стоять мовчки — на небі показується знову хвостата звізда. Всі поволі виходять. На сцені лишається лиш Юда).
Юда (по павзі): А я що? Чую, що моя доля тісно звязана з вифлеємською дитиною — але, ах! Чогось мені так важко й тривожно на душі.
