заснули. Заснули і спали мов одної моєї кузинки лїта.
|
|
А як задзвонили і до кляси війшов »добрий професор« — то час проснув ся.
Попід лавки лазили брулїони, по клясї ходили матуристи, у воздусї лїтали картки.
І хвилї знова бігли і хвилї далї гнали, свою страту доганяли.
|
|
І знова звонили і знова стояли нестійнії хвилї.
Ґеньо скінчив рисувати на бібулї пятого коника та третого пана і хотїв нахилити ся до Бен-Акіби за задачою — та Поступовий змірив його очима. А Ґеньо посунув ся на своє місце, злапав грецький словар і удавав, що сам задачу пише.
Шукав знакомих слів, перебігав очима з гори на діл, картка за карткою, та не міг найти. Кивав головою і дивував ся, чому автор пропустив усї знакомі слова.
Та сего не міг збагнути, задачі єще не було і він став рисувати четвертого пана…
