зикою. Лише кілька хвиль, нїм висповідаю ся.
— А ти на що його брав?
— Як то нащо? По дорозї учив ся, таж часу менї шкода…
Та Янко ішов домів, а Відзначаючий думав кілька хвиль, де положити фізику.
»Та нинї сповідь, чей нїхто її не возьме!« — і зіставив зошит в лавцї.
У церкві вже сьвітло сьвітили, а Відзначаючий шукав по всїх кутах своєї фізики. Сьвяті з образів глядїли на нього поважно, а він слїдив їх питаючим зором — бож вони бачили, хто сповняв сьвятотатство та фізику взяв.
Догаряли сьвічки, сьвяті мовчали уперто, а Відзначаючий кляв своїм товаришам:
— Псякров, злодїї! Вкрали фізику, я її два роки лєкция в лєкцию писав, а вони взяли її тепер! Бодай би попадали при матурі!
На другий день ішов до поправки.......
Десь два тижнї перед устною матурою, якось в недїлю повтаряли девяту книжку Одиссеї. На дворі
