А Нобко хоче освободити ся від них і суне ся — відсуває на бік. І в одній хвилї зникає кудись грубий інспектор, цїла комісия вилїтає в воздух і Нобко будить ся.....
Циратка глядїв на клясу.
»І я заснув…? А той буде певно гадати, що я спав....«
А щоби показати, що він уважає, отворив широко очи і влїпив їх в професора. Та за кілька хвиль став Циратка опять розлазити ся…
Сторож вийшов з канцеляриї, приняв урядову міну і прибив на чорній таблицї спис матуристів, що сїдали в понедїлок до іспиту.
А коли він прибивав тоту картку, то відгомін ішов улицями і всї говорили про люту матуру. Абітурієнти кидали науку і задихані бігли — розбивали по дорозї людий. В ґімназиї відсапували, підходили до чорної таблицї і читали — читали свої імена…
А в містї, перед образами молила ся панна Лїза за Нобкову душу…
|
|
