»Наполєона побили під Ватерльо… Ага! право Карнота відносить ся до пересїчних… Нї? А Верґіль написав Ґеорґіка, в Грециї реформа Сольона« — повтаряли одні матуристи, другі проходжували ся спокійно по коритарі і розповідали ґімназиястам, як то вони мало вміють. А що були певні себе, то кляли ся, що впадуть.
Зазвонили і перед звінком розбігли ся ученики по клясах, мов курята, коли надлетить половик. На коритарі утихло. Абітурієнти оповідали собі якісь анеґдотки про матуру, а зза дверий конференцийної салї зазирав поважний сторож.
— Вже є? — питали.
— Та де! Ще не притарабанив ся!
— Ов…! А то на нього треба так довго ждати?
— Нуу…! Та ви того єще не знаєте. А я ту девятий рік, то не раз уже таке бачив… Та то все так! А ті що за мене здавали, то вже докторами є, ба і професорами суть! А один як здавав, то дав менї цїлу пятку… і не сказав би я, що такий богатий… Але то був файний пан! Любив дати, а другий…
