Цю сторінку схвалено
Не скінчив.
Застогнали сходи — ішов сам пан інспектор. Абітурієнти кланяли ся йому низенько, а він глянув на них з під ока і кивнув поважно головою…
Вийшов директор.
— Прошу до салї, лише відважно!
А матуристів обгортав доперва в тій хвилї страх і вони думали: »Ого! Аж тепер буде усему амінь!« — і стали один другого випихати.
В салї приходили до себе.
19. Та де, умів,....!
На коритарі ждали батьки, знакомі і ґімназиясти, що не мали школи.
А за кождим предметом вибігав якийсь матурист.
— Бодай би чорти пібрали тих бельферів! — мовив майже кождий. Усї кидали ся до нього і кождий питав що иньшого.
— Умів? А що? А як питають? Га? Ти що здавав? Куди?
Він відсапував і єще раз заклинав:
— А бодай би чорти пібрали тих бельферів! Питають щось такого, чого я і не читав!
