— І ти не вмів…?
— Та де, умів! Алеж я бляґував… бляґував, аж зіпрів…!
Усї желали йому щастя, а тимчасом вибігав иньший.
— А бодай би тих бельферів.....!
І знов кидали ся усї на нього і знов питали гурмою і знов ґратулювали.
А на коритарі ждали далї батьки, ждали абітурієнти, ждали й ученики, що не мали школи…
Як я здав матуру і вийшов з ґімназиї, то сьвіт видавав ся менї пречудовий і моїм думам не було в нїм краю!
А куди я тільки оком линув, усюди стелили ся менї доріжки, а на кождій стояла усьміхнена доля і манила — кликала мене до себе.
І тепер я не знаю, як се властиво було: чи то сьвіт на ту хвилю так дуже покраснїв, чи може се менї лише здавалось……
Льольо скидував з етажерки усе, що могло би йому нагадувати ґімназию. Латинські, грецькі препа-
