— Та не маєш чого таке бояти ся — мовив Куйона — я буду нинї на касинї враз з бельферами, то поговорю і за тебе! — і він вийшов. На улицї не знав, як держати палицю, передоймав її з руки в руку і неповоротно ударяв о тротуар, а тротуар стогнати — стогнав…
|
|
А Сьвіча як приходить, то филя филює і раз ударяє о беріг, то знова спадає. Так підходила і спадала і Ґенева відвага.
З пересердя ударяв кулаком об стіл.
Скрипнули двері. Думав, що се ґімназияльний сторож прийшов по нього. Певно відступив хтось від матури, а ті бельфери тягнуть тепер його.
А в дверох стояла поважна господиня і споглядала милосерно на свій стіл…
Ледви зачав Ґеньо учити ся, то стала повторяти ся істория остатних днїв. На улицї гуркотїли безустанно вози, дїти викрикували на коритарі, а в кухнї сварила ся панї зі служницею.
