Цю сторінку схвалено
|
»Уляне! Не знаю лише, як зачати до тебе писати, але купи менї кілька помаранч і троха цукорків. — Ілїя«. |
4. Осьвідчини.
— Цїлую руцї Ілїє! Я знов на тебе довго ждав.
— Та годї Уляне. Я мала богато учити ся…
— Богато учити ся? Ти у видїлових, у нас в ґімназиї є більше. Четверта кляса — кажуть — має бути легка, але може для тих, що нїчого більше не мають на думцї, крім неї. Скоро однак хто, так як я, журить ся і иньшими справами, то знов що иньшого — говорив мудрий Улян.
А Ілїя казала:
— У сеї жидівки суть добрі чоколядки! Уляне, ти знаєш се?
А Улян відповів:
— Скажи люба Ілїє, чи ти хотїла би віддати ся....?
Завстиджена Ілїя спустила очи до землї і не відповіла нїчого…
— Бо я хотїв би. А знаєш з ким....?
— Ну, з ким?
