Цю сторінку схвалено
— З тобою серце: Ілїє… тебе убожаю!… А ти що на то?
Ішли попри церков, а Ілїя казала:
— Та добре, лише я не знаю, що мамця скажуть…
5. Любов.
Попередної години задала учителька від нїмецького десять стихів на память, а панни плакали. Та тепер, коли увійшла якась лїпша, обтерали сльози і одні уважали, а другі писали любовні листи.
— Стефко, заслони мене — мовила Ілїя. — Я хочу писати.
— Що такого?
— Як то що? Лист…!
— До кого?
— Та до него…
— А з котрої він кляси?
— Ет! Заслони мене лїпше, бо єще побачить…
— А що то є любов?… — питала по хвилї Стефка.
— Любов, то таке чуство… Та дай менї спокій! Я не умію того витолковати… А ти не любила єще....?
— Мамця казали, що то немож і я не любила…
