під сливкою, анї навіть в сальонї не сьмієш писати дурниць!« — а коли я був уже на землї, то бачив, як галузки дерев клонили ся від жалю…
Опісля стратив я цїлковито память і самосьвідомість. Цїлими днями лазив я без гадки, а коли хто заговорив про сальон, то мене переймала в додатку і дрож. А свояки казали тодї: »він приходить до розуму«…
Аж десь на другий тиждень в четвер прийшов я до себе і відзискав розум та память. А рідня крутила носами і всї бояли ся, аби менї не погіршило ся. А я роздумував знова, куди менї дїти ся. Я сам не міг того відгадати, тому шукав знова поради у дерев. Але вони нїчого не знали; лише грушка щось покивувала, та менї видавало ся, що вона вказує на вікно і я тїкав від неї. Я ставив навіть кабали і менї виходило усе щось подібного, як »зачинай з початку«. Та я бояв ся зачинати наново від спальнї і звертав ся знова до природи і наслухував шепіт вітру і знова хотїв почути яке потїшаюче слово. Та не знаю чи його не було, чи я його не чув. Житє моє було тодї більш
