тичні ідеї і навіть так шкідливе куренє умієте визискати в хосен України. Слава і честь вам за се! (тоті слова підчеркнув). Від нинї переводжу враз з Люсию вашу гадку в дїло«.
А лист кінчив: »Бо не потребую — гадаю — богато розписувати ся про шкоду і пожиток (коли взагалї який є) з куреня. Скажу лише (а властиво напишу), що накладати на себе податок (не знати лише, чи се має бути доходовий, чи заробковий) і бути невольником власних пристрастий — се ледви дасть ся (що так скажу) погодити зі здоровим розумом«.
|
|
Цїлий день було пущенє. Завтра переставали курити, а нинї треба було випалити весь тютюн.
»Остатне циґаро по вечері! Остатне!«
Так собі прирекли. Слова не давали, бож одно вірить другому… А так по просту: викурили по одному циґарови по вечері і се було остатне! Більше нї! Дивували ся тільки, чому скорше на сю гадку не впали. Чому так? — не знали.
Настала мовчанка.
Поспитав, чи не могли би ви-
