курити єще по одному… таж нащо має лишати ся тютюн? Як завтра захоче ся — а то більше нїж певне — то буде покуса, лекше мож согрішити. А нинї єще вільно курити.
Годила ся зі всїми єго думками і тому викурили знова по одному циґарови. А що і він годив ся усе з нею, то знова курили....
На другий день вертав з церкви. По дорозї стрінув якогось мужика з файкою.
»Боже, Боже!« — думав собі — »як то можна курити. Таж на се йдуть марно гроші та і здоровля шкода. Я вже, Богу дякувати, перестав! А то богато значить!«
Мимо того не казав нїчо мужикови. Пізнїйше буде і між хлопами аґітувати проти куреня, а тепер най покищо так остане. Усї гадають, що так тяжко заперестати. І він був тої думки! А то треба тільки сильної волї.
В задумі увійшов до хати.
Коли переходив через кухню до одного одинокого покою, який мали, занюхав щось подібного до диму з циґар. Там була тільки »вона«
