— лагодила снїданє для свого Люнчика.
— Олю! Ти може курила?
— Я? Нї! А то з кухнї такий дим....
— А я гадав… Перепрашаю…
Випив снїданє.
В тій порї усе курив. Тепер прийшло се йому на гадку.
Так усе курив, але нинї не буде, бо перестав. Він переможе себе, а опісля піде уже легко. Тільки з початку так тяжко, за пару днїв не буде потребував приневолювати себе. Відвикне уже.
»А як би я не міг і не додержав обітницї?« — Отся думка нї відси нї відти прийшла йому до голови.
Алеж се не можливо! Таж видить, що куренє противить ся здоровому розумови. Як би то виглядало? Розуміти, що щось зле і мимо того робити. Се недорічність! Не знає навіть, пощо собі набивати голову такими думками.
Скинув реверенду і надяг папістику. Почув зараз, що тютюнарка заваджає йому в кишени.
Витягнув її.
Що з нею робити? Скоро перестав курити, то її уже не треба.
