Думав, думав, а опісля спитав:
— Олю, скажи менї серце, що з тютюняркою робити?
— Та сховай!
— То ти гадаєш, що вона нам придасть ся?
Не уміла відповісти.
Сховав і сїв щось читати. Над книжкою задумав ся. Чув, що йому чогось недостає.
Але як то дивно! — гадав — цїлий тиждень укладав собі, що перестане курити; тепер прийшло до дїла, а він не може себе побідити.
Ходив по покою. За рік заощадять обоє около шістьдесять корон. За се мож би справити і диван і стіл і гарну канапу… І якжеж ту не пестати курити! Зрештою і вона не курить — от і є заохота. Що роблять доперва ті, що самі перестають! Нї відки не мають заохоти, нї доброго приміру.
А врештї лїпше про те і не думати!
Став далї читати. Глянув на шафу, де була тютюнярка. І знова почув, що йому чогось недостає. Хотїв курити і то дуже. Прийшов до переконаня, що найбільше хоче ся тодї курити, коли не мож, коли
