Сторінка:Володимир Бірчак. Матура. 1902.pdf/86

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

заказано. Знав се добре, бо був учеником.

 
IV.

Пригадав собі, що відкись чув, мабуть від Ґеня, що сіль подражнює ті самі нерви, що і тютюн.

Обявив се таки зараз своїй Олї.

Обоє зажили соли, а він став застановляти ся, чи сіль подражнює ті самі нерви і чи викликує дїйсно такі саме наслїдки, як куренє циґар.

Поспитав о її гадку. Казала що »так«.

— Бо менї єще гірше!

І обоє сьміяли ся.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Хотїв післати по тютюн, та здержав ся. Вона не курить, а він мав би курити? Сором та ганьба! Таж він мущина!

І знова бігли нові занернюваня і знова ішли понурі сумнїви.

З пів години ходив по хатї.

Тота шафа враз з тютюняркою не давала йому супокою. Хотїв виняти відтам тютюнярку та деінде примістити.

Але нагадав ся. Лїпше вийти