на те не могло бути певности, що таки виїдеш. На вокзалі перевіряли документи і затримували часом без всяких підстав по підозренню. Час коли вирушить потяг був невідомий, він міг простояти у Київі і пів доби, а за той час могли зробити перевірку по ваґонах і таки затримати. Добре, що ваґона нашого мабуть навмисне, поставлено було геть од вокзалу на останніх коліях, туди ми пройшли ніким не помічені і з перевіркою туди не приходили.
У ваґоні їхало чимало незнайомих — все ніби радянські урядовці, які стереглися один одного та ухилялися од розмови, та придивившись до їх у дорозі, я певний, що все то була інтеліґенція, яка мусіла удавати з себе большевиків і здебільшого, як і ми, тікала од них з Київа.
У томуж ваґоні серед незнайомих тікав з Київа і мій найблищий приятель доктор П., але ми умовилися з ним удавати, ніби познайомилися вперше. Їхав він відголивши вуса в чорних окулярах, так що і признати його було важко. В політичних справах активної участи він ніколи не брав, цікавився більше своєю спеціяльностю та ще філософією, за большевиків залишивсь працювати у шпиталі, як і раніше, а в додачу був особисто відомий двом членам Київського Ціка п-ну Пятакову і п-ні Бош, які віддавна були його пацієнтами і ставилися до його дуже
