червоноармейцями на чолі з чекістом; мені ніколи не доводилося бачити такого злістного та лютого обличча, яке було в його. Се був вираз не тимчасової ненависти, але сталої, ніколи не вгасаючої, що не викликалася тією чи иншою людиною, тією чи иншою подією, а була завжде та для усіх однаковою і мабуть була виявом якоїсь психічної хвороби. Навіть підступність і лукавство, які теж виразно помічалися в йому, не могли затаїти цієї злости. Чекіст зробив трус і допит Н. та нам. Допитувався, чого ми приїхали, з чого жили давніше і живемо зараз, чому не служимо, побачивши у мене мій український переклад звернув на його особливу увагу і питав звідки я знаю українську мову, і чи пишу тільки по українськи? Взагалі помітно було, що вважав вже і тоді українство прикметою неблагонадійности. Звертав увагу і на такі дрібні прикмети, як вартість білизни; моя білизна здалася йому занадто буржуйною і він сказав з особливим підкреслюванням:
Супруґа ваша вєроятно очень хорошая хозяйка.
І нам і доктору П. він заявив, що до перегляду справи забороняє нам виїздити з хутора.
Господаряж нашого хотів арештувати і не заарештував сим разом мабуть
