руху, щоб не шкодити єдности революційного фронту, мов не добачали тих гріхів в агітації по селах і ніхто не озвався проти їх, хочби словом. Того не дозволяли партійні завдання.
Наслухавшись тих обвинувачувань, селяни йшли з ними до Левка Андрієвича: „Чому панам подаровано землі?” — „Чому у дворянському банку процент менший, ніж у селянському?” — „Чому судді та й усе начальство з самих панів? — хіба не дали б ладу і прості люди?
Здебільшого на ці питання лекше було заспокоїти селян, ніж на ті, що обходили їх ближче. Начальство є і з селян, тільки з учених і вони вам здаються панами. А якщо вподобаєте начальство з неуків, похваліться, чи вдоволені зі своїх волосних суддів? У дворянському банку Левко Андрієвич не позичався, в його земля не заставлена, а як хто і позичав, также і самі селяни не йшли за позикою до крамарського банку, де відсоток більший, а брали у селянському, бо там дешевше. Даровизної землі у Гречок і ступня нема. А і взагалі це діло давне, дарували землю тоді, коли в держави грошей мало було, бо ні з чого було податки стягати. Тоді може кому й не за діло подаровало, а більшости наче за службу сплачено… Як кому то й багато, так може іншим і варто було, а земля тоді чи й по карбованцю десятина була й ніхто за неї не журився.
Селяни, що власне не знали справи, а від агітаторів чули недокладне її розяснення, а тільки те, що могли їх гнівити, не мали що казати, а справа їх мало обходила, здебільшого легко заспокоюва-
