здебільшого зпоміж салдатів, що покинули фронт, захоплювалися большовицькою аґітацією, зраджували свій уряд та рідний край і гурмами переходиди до большовиків. Решта українського війська, і так в недостаточній кількости зібраного та негаразд упорядженого, невсилі була опертися ворогові й большовицька лава майже без упину насувала на Україну та серед зими облягла та гарматно руйнувала Київ. Доти вона встигла вже затопити Лівобережну Україну, аж до Катеринославщини, і большовицька валява розлилася по Україні, вигукуючи коммуністичні гасла та вганяючи за контрреволюцією, що ввижалася їй скрізь, а одночасно під тим приводом знущалася та грабувала всіх, хто трапився. Український люд, що, наслухавшись большовицьких обіцянок, був і собі захопився їхньою програмою, пізнавши зблизька большовизм, на час остовпів від подиву та жаху під утиском зайшлих чужинців та свого гультайства…
Одної, темної, холодної листопадової ночі місто М. настрашене, дожидало большовиків. Вислана впереддень проти них сумної памяти Н-ська дівізія зрадила та перейшла на їхній бік. Старшини та з півтори сотні патріотичної інтеллігентної молоді, що пішла до війська своєю охотою, боронити рідний край, майже всі полягли від руки своїх зрадників. Невелика залога, яка лишалася в М., вражена прикрою звісткою, раптом покинула місто та відступила десь далі. Дехто з мешканців подався за військом, та мало хто і зважився на те, бо відступ був уже небезпечний, — большовики легко могли
