думку не впадає, що його чекає. Якісь уривки неналежних до того, що діялося, думок снувалися в голові одна по одній без звязку, приходили, не знати звідки, та чому. Згадувалося щось давне, якась дрібниця, дивився через хату в вікно і слідкував поглядом, куди біг собака, спостерігав, як сидить, настобурчившись від холоду, курка й думав: мабуть зимно — буде мороз. Тільки часом несподівано зринала свідомість: та це ж смерть, це ж кінець! І в душі мов розтинався тужний зойк, та незабаром знов усе потапало та розпливалося, як у тумані, і вся його істота, всі думки та почуття переймалися якоюсь млістю, тільки не знати, чого дуже тисло за серце…
Не знайшовши, самі червоноармійці знов приступили до нього, щоби сказав, де сховані гроші.
— Я сказав, що в банку — відповів Левко Андрієвич.
Ця відповідь з кожним разом все дужче дратувала товаришів. Одно з двох, або буржуй бреше, щоб виратуватись, або гроші справді в банку і тоді марні всі надії, поживитися.
— Ти мене не дури, бо вбю, як собаку! — крутячи револьвером перед очами Левка Андрієвича люто лаявся старший.
Не в силі стримати себе, щоб не відхилятися від револьвера, Левко Андрієвич дратувався на себе й відповів гостро:
— Я сказав правду.
— Скажеш ти мені правду, як візьмуся за тебе!
— Та чого з ним панькатися. Тягни йго до
