ХАЗЯЙНУВАННЯ ПАНА АНДРІЯ.
У маленьких батькових горницях тіснувато було Андрієві з посімейством, та він тим не журився: батькову хату узяв собі, одну залишив про гостей, щоб, як приїдуть, було де привитати, одну на їдальню, а в останніх двох мусіла якось пані Олимпіяда міститися з дітьми та служками. Їх не було багато: стара баба Оксана та двоє дівчат. Пані Олимпіяда сама невсипуще поралася по хазяйстві, сама варила, пекла, скребла, мила, заглядала, щоб дати ряд і до дробини й до корів і по коморах…
Прокидався пан Андрій у досвіта, зодягався швидко та зразу-ж ішов оглядати обійстя. Повагом переходив він по хлівах та стайнях, подивиться, як скотарі накидають пашу, помацає годованих волів, чи набирають сала, торкне якусь свиняку палицею, зазирне, що робиться на майдані, у винниці, але найдовше спиняється біля стайні. Пан Андрій кохався в конях і, оглянувши все господарство, що дня сідав біля стайні на лавочці та велів виводити улюблених коней та гонити їх перед ним на корді. Так минала щодня добра година й аж тоді йшов пан Андрій снідати.
Але хліборобства він не любив і не схотів сам
