ГОСТІ ТА ДІТИ ПАНА АНДРІЯ.
Роки йшли, пан Андрій багатішав, а життя, — хотів чи не хотів він того, — непомітно затягало його між панське товариство, бо таки й не було для його більше підхожого у його становищі. Вже й пан Іван був знайомий із сусідніми панами, та те знайомство було ще далеке, а в пана Андрія склалися вже ближчі звязки з сусідним панством.
Чудно якось ставився пан Андрій до панів. З одного боку, хоч і почував він себе зі своїми старосвітськими звичками, зі своєю українською мовою та зі своїм світоглядом чужим серед них, а таки чимсь його вабило панство до себе й хотілося, щоб рід Гречок був значним та пишним. А разом із тим пан Андрій не любив та не поважав панства, не поважав панської пихи, нездатности до праці й тієї переводні грошей, що велися між панами. Вдодачу його дратувало підозріння, що, може, інші пани, вважаючи себе значнішими, поза очі пишаються проти нього. Це підозріння часом робило в ньому потребу ще суворіше судити та глузувати з панських гріхів та, мов на зло, пильніше додержувати у своїй хаті свої старосвітські звичаї. А ощадність,
