та й вона не завжди зважувалася забалакати до нього. День у день, з ранку до ночі, клопоталася вона по господарству, а проте й не бачила зроду, які то ті 25 карбованців, бо ні на вбрання, ні на харчі пан Андрій ніколи не давав їм таких грошей. У гості до сусідів довго їздив він тільки сам, без Олимпіяди Остапівни, а коли гості приїздили до них, вона теж мало сиділа з ними, навіть і за обідом, бігаючи раз-у-раз доглянути, як виготовляються страви та сама подаючи гостям. По обіді-ж Олимпіяда Остапівна мусіла йти до хазяйської половини та вже відти не витикатися, бо пан Андрій загадував розставляти столи до карт, а сам наносив з особливого льоху, від якого ключ він ховав у себе, багато вин та наливок і запрошував гостей, поскидати сюртуки.
Любив пан Андрій і випити і в карти гуляти й не шкодував на це грошей. Як розгуляється бувало, та вже під чаркою, то й почне потішати гостей теревенями, часом зачіпаючи і їх самих та їхні панські вигадки і звичаї. Тоді ще й не чувалося ні за клясову боротьбу, ні за політичні партії й тому пан-Андрієві жарти нікого не зачіпали боляче, а гості ще й самі тішилися з них, разом нишком посміхаючись із коверзувань чудасії-господаря.
Поки відбувалася гулянка, менші пан-Андрієві діти, цікаві дізнатися, що там у батька за пани та що вони роблять, товпилися до дверей гостинної та розглядалися на гостей крізь щілину. Надивившись,, бігли вони до стайні, дивуватися на чудні їм карети, коляси та лянда, якими поприїздили гості та яких у батька не було. Добре обмацували
