лоді з заможних верстов та і зпоміж шляхоцтва. Соціялістичні настрої захоплювали та затягали до руху цю молодь ріжними несвідомими шляхами. Максима-ж надто нахиляло в цей бік, бо з дитинства наслухався він гострої батькової критики сучасного ладу, бо честь його зачіпало, коли часом по дрібних рисах поводження сусідів відчував він, що старе панство звисока ставиться до їхнього роду, бо Гречки, дарма що дуже заможні, жили по старосвітськи та попросту, і чогось дратувало Максима, коли він бачив великі розкоші, коли, наприклад, йому, що йшов пішки, перетинала дорогу та ще обсипала курявою, чи обляпувала грязею чиясь пишна карета.
Як покінчив Максим ґімназію, батько з ним по сусідах з візитою їздив. З себе гарний, дуже стриманий та чемний, Максим усім подобався. А він було все, чи на господарях, чи на їхніх гостях щось помітить і як ввечорі до дому з батьком повертаються, то й обізветься про кожного гострим словом. Пан Андрій і сам не від того, сміється з сином: „Еге, — каже, ти таки справді у наш рід удався”.
Поїхав в осени Максим до університету, рік минув, усе мов гаразд було. На літо Максим до батьків приїхав, їздив із батьком по маєтках і знов по гостях, а тільки чогось задуманий зробився. Часто замислюється, мовчить та наче на щось задивляється, а то з Левком змагається…
Нераз і перед батьком не криючись, вихвачувався Максим із соціялістичними думками, а Левка, здавалося завзявсь розпропагандувати. Та Левко з природи розважний та несхильний до мріяння,
