тання про єство нації. Але на тлі сих означень воно є поставлене конкретнійше. Воно звучить тепер: чим відріжняється суспільство, яке називаємо нацією від инших? А заразом є вказаний шлях, на якому треба шукати сущних прикмет, для близшого означення суспільства-нації.
2. Спільнота і спілка. Усі безконечно чисельні форми людських суспільств можна звести до двох протилежних типів, яким Теннєс[1]) признає основе значіннє. Се є „спільнота“ (Gemeinschaft) і „спілка“ (Gesellschaft). Основою розріжнювання поміж сими двома типами суспільства є розріжнюваннє між двома типами людської волі, між „стихійною волею“ (Wesenswille) та „свідомою волею“ (Willkür)[2]).
Стихійна воля, се безпосередний, змисловий, непередуманий відрух, історично первісний тип волі. Вона найтіснійше звязана з почуваннєм, має на меті заспокоєннє найблизшого відчутого забажання, а не осяженнє свідомо поставленої ціли. В сьому значінню, можнаби сказати, що стихійна воля не знає і не має ціли, а має тільки напрям. Її істота араціональна, бо жерелом її психичний стан, а не раціональне думаннє. Через те вона „стихійна“.
Її протиставленнєм є тип волі, яку за браком иншого терміну називаємо „свідомою“. Се воля, яка визволилася зпід психичної стихії. Вона вже не безпосередний вислів почувань та настроїв, але наслідком праці думки, яка „свідомо“ означає та вибірає ціли та засоби для їх здійснення, вона має не тільки напрям, але й означену ціль. Рішаючу ролю в ній має елємент раціональности, правильне думаннє.
В засадничий спосіб займається проблємою сих двох типів волі Фіркандт[3]) і основує на розріжнюванню між ними свою теорію культури. Перевага „свідомої волі“ над „стихійною“, „граючоюся енерґією“, над енерґією поставленою на службу доцільности, се по ньому єство культури, а розвій людства характеризується власне витисканнєм стихийної волі свідомою.
Прикладом обох проявів волі є з одного боку дикий мисливець, що убиває звірину в кождій порі та при кождій нагоді без огляду на те, чи потребує її чи ні; з другого сучасній мисливець-раціоналіст, бо виконує мисливство з обмеженнєм, які йому „диктує розум“, хоро-
- ↑ Tönnies. „Gemeinschaft und Gesellschaft“, 1887. В слідуючому виводи сеї книжки розходяться в дечому з поглядами Tönnies-а, але в головному особливож щодо засадничого розріжнювання між „спільнотою“ та „спілкою“, годяться з ними.
- ↑ Дословно требаби переводити Willkür через „своєвіллє“, але се не відповідалоби своєрідному, технічному значінню, в якому уживається тут се слово.
- ↑ Vierkandt, „Natur- und Kulturvölker“. 1886.
