гальнив тільки тенденцію, що в звязку з розвойом капіталізма була пануючою в західній Европі почавши від XVIII століття.
3. Нація се спільнота. Признаючи націю одною з форм усуспільнення, вязання людських гуртів в гуртові цілости, в суспільства, належить запитати, до котрого з описаних обох типів суспільства вона належить. Чи є нація механичним твором направленим до означеної ціли „свідомої волі“, чи орґанічним, споєним психічно, а не тільки льоґічно, суспільством, спільнотою?
Інстинкт мови розвязав здавна се питаннє на користь спільноти. Говориться тільки про національну спільноту, ніколи про спілку. Навіть без відношення до технічного соціольоґічного значіння обох слів, установленого Теннєсом, просте почуттє підсуває для нації назву спільнота. Се, розуміється, не є аргументом, але воно всежтаки вказує на те, як відчувається характер національного суспільства як спільноти. І се почуттє не помиляється.
Творчим чинником нації є, очивидно, „стихійна“, а не „свідома“ воля. Серед численних теорій та концепцій на тему нації не стрічаємо ні одної, яка пробувалаб вивести її із доцільного людського думання. Коли пр. відносно держави виникла величезна література про її „ціль“, то питаннє про ціль нації ніхто не пробував навіть ставити — так очивидно неумістним, булоб таке питаннє. Питання про історичні завдання нації, що займали свого часу особливо в німецькій фільософії та історіософії таке визначне місце та мають визначну ролю в практичному життю націй, ставляться на иншій площині. В них не йде про ціль суспільного явища нації, як при питанню про ціль суспільної установи — держави. Сі питання виростають на простому і повному признанню факту, що нації істнують. Признаннє сього фанту, се вихідна точка для питання про завданнє, історичну місію і т. д. поодиноких народів. І зовсім слушно називає Челлєн народженнє нації чисто і виключно тільки біольоґічним процесом, а про волю, яка творить націю, каже, що вона „по своїй істоті чисто природний гін і остає ним також на високих степенях культури“[1]). Тесаме висказане иншими словами значить, що нація є твором стихійної волі та що в звязку з сим вона є „спільнотою“ в технічному значінню сього слова, яке надав йому Теннєс.
Принціпіяльне значіннє сього факту не все було вповні оцінене та рідко коли потягнено усі його консеквенції. Так у Челлєна і Реннера, що оба підкреслюють характер нації як спільноти[2]), затем-
