стало явище нації старшим, здавна відомим в історії людства явищем, яке виступає тільки тепер в дечим зміненій формі та з більшою силою[1]).
Наведена на вступі пересторога Сіммеля перед переношеннєм на далекі історичні періоди сучасних наших поглядів та понять, власне з огляду на питаннє нації дуже актуальна. Власне тут маємо нахил помилкою приписувати старовині дещо, чого вона не знала, що є твором тільки нового часу.
Поміж народами старовини і націями нового періоду історії є глибокі та основні ріжниці. Дякуючи сим ріжницям треба признати сі народи і сучасні нації анальоґічними, але далеко не тотожними суспільними явищами.
Одні й другі належать до соціольоґічного типу спільнот, але є між ними основні ріжниці. Старинні народні спільноти були основані безпосередньо на племінному звязку. Почуттє приналежности до себе та окремішности від других народів випливало в них безпосередньо з сеї фізичної основи їхнього істновання. Таким „фізичним“ народом були Жиди, такими були всі другі народи старинного світу. Зокремаж примір Греків виказує се наглядно. Відокремлені по своїх державах-городах від чужоплемінних Гельотів чи инших порабощених племен, помимо спільної культури, мови та культу, розбиті політично на кілька держав, старинні Греки дуже далекі від того, що тепер розуміємо під словом нація. Спільна східня небезпека обєднувала їх на час, але вона не встигла обєднати їх постійно хочби супроти північної або західньої небезпеки. Термопілі захищали спільну грецьку батьківщину, але напись про поляглих героїв згадувала не Грецію, тілки Спарту як батьківщину, за яку наложили вони головами. Лєвктра та Мантінса, свідки „братовбійчих“ боїв не ображали в нікого патріотичного почування — настільки почуттє племінної спільноти перевисшало якенебудь почуттє ширшої спільноти, яка обєднувалаб усі грецькі племена. Тільки на верхах грецького світу, серед його фільософів прозябало почуттє ширшої спільноти, що обіймала всі грецькі племена та держави. У Плятона [2]) та в Арістотеля<ref>„Політика“, 1252 В. 1327 В. (німецький переклад Susemühl).<ref>) протиставляються Гелєни як цілість „Варварам“, при чому ріжниця між одними та другими є понята як ріжниця расова. Рівночасно виникає теж почуттє і розуміннє гелєнства як культурної спільноти, що основувалася на властивій тільки Грекам „ґімнастичній“ та „музичній“ освіті. Так Ізократ каже: „Наш город оставив так багато поза собою инших людей в думанню
