18
Т. 2. Ч. 1.
ВОЛЯ
Заміна господаря території можлива або на підставі міжнародньо-правоьої цессії, або через прокламацію цією теріторією своєї незалежности. Приклад останнього майже во всіх частинах бувшої Росії та Австро-Угорщини. Так в останній Чехо-Словакія та Юго-Славія мусять взяти на себе частину державного боргу Австрії на підставі проголошення своєї незалежности. Румунія ж та Італія, до яких відходять бувші теріторії Габсбургів, через міжнародньо-правову цессію[1].
В теорії міжнароднього права питання про правонаступність в державних боргах звязано з теорією про міжнародні обовязки.
Гефтер та Блюнчлі згідні в цьому пункті. Бар має такий погляд, що кожна культурна держава, яка прилучає до себе другу державу, або частину її постійної теріторії, обовязана взяти на себе частину її боргу. Відмова від цього обовязку по Бару — варварський погляд (Standpunkt der Barbarei).
Цінні данні про проблєму, які нас цікавлять, ми знаходимо в монографіях Schönborn u. Hubert'а. Останній обгрунтовує обовязок новоутвореної держави до принятя на себе частини старого державного боргу тим, що завдяки страти теріторії продукційні сили держави відбули велику шкоду. Другі держави, які, маючи на увазі фінансові можливости старої держави, давали їй кредит, не захотять визнати нову державу через те, що будуть боятися фінансових страт.
Погляд Hubert'а розділяє також і Француз Bonfils. „Коли стара держава не істнує та розпалася на декілька нових, ці останні мусять взяти на себе відповідно ту чи иньшу частину державного боргу. Державні борги, каже Bonfils — а в цьому з ним згідна вся французька юрідична література — забезпечуються державною територією. Новий господар території, новий довжник. Швейцарець Ривье такогож погляду. Правонаступник в господарському та економічному відношенні старої держави переймає на себе його актив та пасив. Певне та докладне обслідуваннє цього питання дає Оппенгейм в своїм „International law“. Коли держава розпалася на окремі частини, які сконструирувалися в незалежні організми, ми маємо випадок універсальної наступности, і борги старої держави переходять до нових. Це торкається навіть боргів, які були зроблені безпосередньо з метою війни, наслідком якої було роспад цієї держави[2].
Така непохитна практика міжнароднього права. Російський міжнародник Мартенс також рахує обовязок переняття боргу несумнівно. Beneficium inventarii не істнує в міжнароднім праві.
——————
- ↑ Цікаве мотівування приняття на себе частини австрійського державного боргу Угорщиною в трактаті „Ausgleich 1867. § 54.55“. Ungarn sei aus Gründen der Billigkeit auch aber aus politischen Rücksichten bereit damit unter den schweren Opfern? welche das absolute System aufgehäuft hat. Die Wohlfahrt der übrigen Länder und mit diesen jene Ungarns nicht zusammenbreche einen Teil der gemeinsamen Staatsschuld zu übernehmen.
- ↑ Цікаве, — Чехія, наприклад, в цій частині відмовляється відповідати, через те, як вони кажуть, що вони голосували в австрійськім рейхсраті проти військових статтів.
