Т. 2. Ч. 1.
19
ВОЛЯ
Італіянець Caraglieri каже, що навіть зайве згадувати про це в підручниках міжнароднього права. Для нього це аксіома.
Така теорія та практика міжнароднього права. Для нас Українців це не є чисто академичне питання. Україна утворилиса з частин бувшої Росії та Австро-Угорщини. Обидві держави мали свої державнї борги. Українська Народня Республіка зразу стала на погляд міжі народнього права й в своїй деклярації Директорія висловила обов'язо- взяти на себе відповідну частину старого державного боргу Росік до 25. листопаду 1917 р.
Способи здійснення та проведення цього в життя візьмуть на себе з одного боку ліквідаційні комісії з всіх частин Росії та той вищий міжнародній суд, який нині конструється при Союзі Народів.
Андрій Горленко.
Росіяне називають ту слабість: „Тоска по родине…“ Я не знаю, як вона зветься у малпів, але і вони слабують на нюю. Я бачив, як на кораблі, при найкращих умовах хиріли і вмірали ці маленькі волохаті друзі чоловіка без всякої медичної причини. Туга за рідними лісами їла, як іржа залізо, їх маленьку душу, як зїдає вона велику душу наших гуцулів, закинутих недолею в прерії Америки, або в степи Азії. І це не парадокс. Як не парадокс і та істина, котру ще древні знали: Sana mens in corpore sano! Здорове тіло також може бути при здоровому духові. Це не парадокс, бо кожен з нас за ці місяц вільного чи невільного вигнання відчув на собі ту слабість: одні більше другі меньше. Відчув, як в найгострійший момент дуже інтересно праці зненацька думка поривається туди в рідну далечінь і перед очима встає сумний образ далекої, кровю политої рідної землі.
Кошиць назвав нашу пісню бойовим авангардом нації. Коли б я міг писати поезії або акафісти, я б не обмежився цим одним епітетом. Наша пісня — це все для нас: і нашазброя, і наші ліки, і наші надії і наше минуле, і славетне майбутнє.
Сотнями літ вона була нашим резервом. Коли стомлювалися руки борців, коли розпоршувалась енергія — лунала вічно сьвіжа, невміруща пісня. Підбадьорувала дух зтомлених, чарувала ворога.
Три рази в життю билось моє сердце найдужче надзвичайною гордістю за рідний край, за народ. І всі три рази під впливом рідної пісні.
Вперше — в сумні часи нашого національного занепаду. Зібралась перша Дума. Почались організуватись партії і фракції. І ось тут відчув я сором за нашу націю. Кожен пригноблений нарід мав своїх представників і оборонців. Одна Україна розгубила своїх синів по чорносотенним „живопирням“, де „за шмат гнилої ковбаси“ наше
