26
Т. 2. Ч. 1.
ВОЛЯ
С. Андрієнко.
(нерозбірливий текст) життя країни є підстава державного її життя. Так було і (нерозбірливий текст) Економичні інтереси впливають на політику і дають їй (нерозбірливий текст) життям держав і народів. В них вся сила. В жертву (нерозбірливий текст) все, що є кращого у людей,
(нерозбірливий текст) слова і ноти політиків, не почування справедливости (нерозбірливий текст) розуму вирішують судьби країв і народів, починають (нерозбірливий текст) мир. Ні. Все це є наслідок економичної сітуації в широкому значінні цього слова. Приклади у нас перед очами. Всесвітня війна на протязі чотирьох років між найбільшими державами вчинилася із за конкуренції економичних інтересів сильних країн. А фінал цеї війни чи не про те ж свідчить? Один прибрав собі колонії, другий забрав чималий кусень земельки з добрим вугіллям, або з нафтою; той прилучає до себе зовсім чужих людей через те тільки, що йому до вподоби грунт, на котрому вони живуть. Проголошені Вільсоном великі прінціпи миру — прінціпи самовизначення народів лишились мертвою буквою. Бо коли дійшло до миру, то заговорили иншим язиком. Взяв верх не розум, не лоґика, а економичний інтерес. Те ж саме і з нашою справою. Ми дивуємося, чого Антанта ніяк не хоче визнати Україну? Здаєтся все зроблено так, як і инші роблять — і діпльоматичні місії скрізь повисилали, і гори протестів, нот і заяв понаписували. А Антанта ще й досі не хоче розмовляти з нами.
Де ж причина неуспіху? Україна — богата країна, з блискучою будучиною. На Україну поглядає і французький, і англійський, і американський капітал і кожний собі хоче з неї мати як найбільший зиск. Таким же оком дивиться на нас і Росія, бо без нашого хліба і без нашого вугля вона не виживе.
І от через те, що капіталісти ще й досі не зясували собі і не вирішили, як для них вигідніще буде, чи коли Україна буде вільна чи невільна, вони ще й досі міркують над цим, одтягують вирішення справи.
Цьому допомагають і наші вороги, що, посідаючи довгий час на українських землях, тепер повтікали до Парижу і там дріжать за свою кишеню. Це та не наша буржуазія, яка виросла на нашій землі. Поляки, Росіяне, Жиди — поміщики, заводчики, фабриканти і. т. п. — Що мають на Україні свої посілости і тепер гадають, що як буде Україна самостійна, то не вільно вже буде так „мед і млеко“ українські споживати, як вони звикли до того. Вся суть нашої справи полягає в неясности для європейського капіталу економичної сітуації на Україні. І це природня річ, бо то є реальні інтереси. Оцю дрібницю ми упустили з самого початку нашої держави. За говорінням, за прінціповими балачками, ми мало звертали уваги на голос життя на реальні справи, ми мало присвятили уваги економичним інтересам,
