28
Т. 2. Ч. 1.
ВОЛЯ
— „Негайна справа“. Прибув в Станиславів. — Завтра їду далі — каже.
Проходить тиждень — другий — він все їде… з готеля до ресторану і назад… Нарешті Будапешт. Нове місто. Знайомиться спершу з Буда, потім з Пештом. „І бисть утро і бисть вечір“ — пройшов тиждень… Відень… Чудове місто. Кавярні, ресторації, шантани, кабаре…
Через три тиждні збірається до Берліну. Що ж за справа? О, дуже важна… З Берліну знов до Відня.
Через місяць перебування в Відні метелик що-дня каже, що вже їде з важними відомостями до уряду… Гадаєте, поїхав?… Поїхав… до Праги… І бисть утро і бисть вечір — сто карбованців суткових. Народня Республика, плати!
І скілько літає таких метеликів? І хто їх і за чим посилав? Хто спитає, хто провірить? А суткові йдуть! Народня Республика, плати!…
Ось сотник Халява… Він купує знаки для кокард…
Хорунжий Хоменко приїхав глядіть літаки…
Отамани, полковники, сотники і так без кінця…
Той гармати купує, той сідла, той черевики, той штани…
А на Україні сидять і гадають, що ми не ведемо міжнародніх торговельних зносин! Помилки. Хто був у Відні, той бачив її. Купуємо, контролюємо, мордуємо, говоримо, головуємо, а де ж наше майно?…
Хто спитає, хто провірить? І бисть утро, і бисть вечір… І бисть так шостий місяць…
І скілько літає тих метеликів зараз ось тут. Од самих маленьких до високопоставлених… Щось роблять, чогось метушаться, кудись летять!…
Гей, метелики! Додому пора! Годі без діла тинятись. Робота там жде!
Валентін.
Державні місії, |
Клопочуться, збіраються, |
А там десь на позіції,
Без жадної муніції,
У полі босі й голі
Вмірають козаки . . .
. . . . . . . . . . .
