Т. 2. Ч. 1.
31
ВОЛЯ
Тому, показується, що Хорвати куди вище стоять культурно від Сербів і не можуть позволити, щоби нижчі культурою Серби над ними панували. Щож до числа — то Серби і Хорвати майже собі рівні. Серби одначе моментально мають мілітарну силу, чого не мають Хорвати. Одначе відоме, що одною зброєю панувати не можна, а коли можна то не на довгий час.
Арештовання культурних і політичних хорватських діячів, таких як Радич, провідник селянських республіканців, тільки роздражнює Хорватів і копає між двома дійсно братніми націями, які ніяк не можуть злитися в одну, що раз то більшу пропасть. І тому до конфлікту прийти мусить, а тим більше, що Італія дуже симпатизує з сепаратистичним хорватським рухом і хто зна, чи їй не вдасться викликати хорватського повстання. І коли державні сербські мужі не полагодять так чи інакше хорватського питання, то юго-славянська держава розвалиться.
По боці Сербів стоять католицькі Словінці, дуже клєрикальні, хоч вони відріжняються від Сербів і Хорватів самостійною мовою. Це може видаватись парадоксальним, одначе є цілком природним. Правда, Словінці мають західньоевропейську культуру, одак інстинкт національного самозбереженя наказує їм триматись сербської точкип огляду з боязни перед Німцями і Італійцями. Самі вони — нація дуже мала. Налічують всього півтора міліона душ і не здібні жити самостійно. Їм здається, що сильна централістична Югославія далеко краще допоможе їм в боротьбі з асиміляторськими німецько-італійськими заходами. Інтересно також, що Хорвати — українофіли, а Словінці і Серби — москвофіли.
Минулого тижня був в Ваймарі великий день. Президент кабінету міністрів Др. Бауер, міністр закордонних справ Др. Хюллєр і міністер фінансів Ерцберґер виголосили програмові промови, які мають незвичайне історичне значіння. Президент міністрів обговорив завдання внутрішньої, міністер закордонних справ заграничної, міністер фінансів фінансової німецької політики. Ці три промови дають нам докладний образ змагань і стемлінь німецької нації. Не дивлячись на небувалий в світі розгром німецької армії, почуваються в тих промовах бадьорість і певність себе.
У внутрішній політиці проводять Німці дуже широку соціалізацію. Вже готовий законопроєкт соціалізації копалень бурого вугля і елєктричної енерґії. Законопроєкт других галузів промисловости інтенсивно виготовляється. Опріч того при допомозі півтораміліярдної позики німецький уряд старається обнизити ціну на артикули першої необхідности, що, звичайно вплине на припинення страйкового руху. Др. Бауер слушно зауважує, що само механічне підвищування цін за роботу лихові не порадить. Вслід за підвищенням іде також дорожнеча і „маятник голодного шлунка“, як прекрасно висловився Еміль Золя в своїм „Germinal“ не стане на місце. На погляд Др. Бзуера тількі орґанізація праці, орґанізація продукції, може вивести Німеччину з тяжкого становища.
З внутрішньою політикою гармонізує також загранична Др. Мюллєр не думає як старі можновладці, спірати свою політику на армії, а тільки на національній праці. Зсоціалізована Німеччина не має ніяких заграничних цілей, не буде вести політики реванжу. Що більше хоче мирно жити з своїми сусідами в згоді і не тільки фразою це заявити, але і ділом доказати. Німецький робітник і технік відбудує зруйновані департаменти Франції і Бельгії і це тільки буде реванжом німецкої нації в відношенню до французької, яка в тій війні найбільше принесла жертв в людях.
Коли вдуматись в глибину цих заяв, то ми можемо представити собі образ майбутьности. Так Німці відбудують своїми руками Францію і Бельгію, але робітник
