32
Т. 2. Ч. 1.
ВОЛЯ
і технік в тій відбудованій Франції лишиться на місці, бо Франція, яка стратила на 60 років наперед свій природній приріст, не знайде на стільки живої сили, щоби виперти Німців з тих відбудованних департаментів. І може статись так, що на французькім північнім Сході, який тепер є одною руїною, покажеться німецька більшість, та Німці поширять далеко поза Рейн свою національну теріторію. Це буде історична пімста за політику реванжу, яку вели Французи від 44 років.
Що до фінансової політики, то Німеччина стягає 200 міліардову примусову внутрішню позичку і переводить в діло закон про одноразову данину. Ця одноразова данина від майна буде обчислюватись по прінціпу прогресивности, н. пр. від 100.000 марок маєтку мусить власник дати державі одноразову данину 11.000 марок, але від 100 міліонів марок вже 64,900.000 марок. Отже данина стягатись буде в межах від 11—64·9 відсотків. Ці всі величезні реформи, які Німці проводять з незвичайною смілістю і плановістю, виведуть німецький народ з тяжкого становища, в яке він попав дякуючи війні і політичній недалекосяглости своїх попередних провідників.
Вони вміли вести добре мілітарну офензиву, яка приводила їх до нечувани мілітарних успіхів, тепер вони так само уміють вести мирну офензиву. І коли перша викликала до них ненависть цілого світа, то друга збудить до них його симпатії. Німці визискують в Союзі Народів таке становище яке їм належиться з огляду на їх високу культуру і працьовитість, витрівалість і дисципліну.
Політика Антанти супроти бувшої Росії зачинає процентоватись. Давніще розуміється, під впливом Франції, вона, здавалося, стояла твердо на становищі „єдиної неділимої“. Признання контрреволюційного уряду Колчака дає на це доказ, бо всі знають, які сили зґрупувались коло сибірського адмірала. Останні дні переконали Антанту, що реакційним упирем не налякаєш і не проженеш большевицької потвори. Думали також, що можна буде ізолювати большевизм Польщею і Румунією і для того відступлено Полякам Східну Галичину, щоби дати Румунам і Полякам спільну границю. Показується, що і та комбінація не може розвязати питання Поляки самі не можуть вийти з політичної і соціальної крізи, самі знаходяться в стадії державної організації, в якій поки-що навіть плану не видко. їх скомпромітував імперіалізм в очах всесвітньої демократії, а без її моральної підтримки, ніяка держава тепер втриматись не може. Тому в антантських колах вже слідне деяке отверезіння що до Поляків.
Тепер, як здається, Антанта серіозно призадумалась над українським питанням. Вона наклонює нашу делєґацію, щоби Україна згодилась на федерацію з Росією, і за цю ціну відібрала українські землі від Поляків та обіцює приєднати їх до сфедерованої України, Це вже є певного рода поступ в поглядах Антанти. Засліплені жадобою помсти за берестейський мир, антантські кола взагалі не хотіли признати ніякої України. Тепер вже признають хоч сфедеровану з Росією. Само життя покаже, що накидати з гори федерацію — річ фантастична.
Навіть швейцарські Французи, які побували в Росії і знають відносини, є переконані, що Росія могла істнувати тільки як автократична держава. Цей погляд проводили швейцарсько-французькі публіцисти на сторінках „Journal de Genève“.
Тож сфедеровання земель бувшої російської імперії, являється нічим иншим, як теоретичною балачкою.
Реальний політик може дивитися, тільки з того погляду, яку в даний мент користь приносить такий клич для української справи.
