4
Т. 2. Ч. 1.
ВОЛЯ
Дивлючись на мапу України, перш за все нашу увагу звертає на себе водяна сістема Дніпра, яка обслуговує центральну частину краю. На заході тече Дністер, на південнім заході — південний Буг, на сході — північний Донець. Загальний протяг всіх цих головних водяних магістралей (з їх допливали), а саме тих частин їх, які не дуже тяжко і без особливих витрат можуть бути успособлені до транспорту, досягає приблизно 4.000 верстов. На жаль розвідки нашої водяної сістеми зачепили тільки русла основних магістралей; богато ж повноводних другорядних рік не тільки полишилось по-за розвідками, але навіть головніших чисел, характеризуючих ці ріки, не мається до роспорядженя відповідних інстітуцій.
Беручи це на увагу, а також і те, що розвідки наші не були переведені так, як це належить, можна з повною невністю сказати, що протяг водяних шляхів України, гідних до річного транспорту, значно більший від нами зазначеного.
Переведені розвідки майже не торкнулися гідравличної сили рік, тобто, тої здібности їх, яка відома під назвою „білого вуглю. „Білий вугіль“ в минулій війні відогравав дуже важну ролю в господарстві Франції і Італії. Завдяки йому, Франція і Італія, терлячи майже цілковитий брак вуглю, могли забезпечити свою промисловість енергією остільки, що більша частина потреб воєнного часу була покрита без особливих утруднень.
Справа розвідок рік при старому режимі і в послідуючий час була компетенцією ріжних окремих відомств. Розвідки переводилися переважно випадково, без жадної сістеми, через що кожне відомство, якому були потрібні ті чи инші статистичні данні здобувало розвідками тільки те, що його цікавило, а земство, яке концентрувало в собі усе місцеве господарство і завдяки цьому могло перевести обєднуючу працю, нічого не зробило, чи дуже мало.
Восени минулого року Міністерство Шляхів підняло питання про необхідність упорядкування справи розвідок рік. Було намічено — обєднати цю працю в діяльності одного відомства, яке б мало завдання — постачати всі потрібні статистичні матеріяли як для Відомства Шляхів, так і Земельних Справ, Торгу і Промисловости, Земств і инших. Хід подій, відома річ, не спріяє розпочати намічену працю: треба зачекати заспокоєння краю а в цей час користуватися тим, що є. А очікуючи, треба не покидати тої думки, що природні богацтва нашої батьківщини на перший плян після заспокоєння ставлять працю розвідати і пізнати їх.
Головним водним басейном України є басейн р. Дніпра. Головними допливами справа він має Припеть (з Горинью і Случем), Уж, Іршу, Тетерів і Рось; зліва — Десну, Трубеж, Псіол, Самару і Інгулець. Це все разом дає водних шляхів довжиною коло 2.500 верстов, якими для місцевого транспорту можна користуватися і тепер.
Але вся сістема р. Дніпра має значно більшу вагу, як головна частина проєктованого водяного шляху із Балтійського до Чорного моря, для чого, перш за все, потрібно злучити верхівя Дніпра з вер¬
