Т. 2. Ч. 2.
69
ВОЛЯ
Валентін.
По „Esels-Platz“ на підпитку |
Весь Відень вуликом гуде, |
В „Thier-Garten!… в клітку!“… знявся крик.
Загинув бідний чоловік:
Сидить у клітці наш козак
За те, що вдягся в кобеняк.
Пів-року Ви бєтесь з запеклим нашим ворогом, большевиком-москалем, за визволення з неволі свого народу і за здобуття суверенности нашій Республіці.
Босі і голі, в непогоду, а часом ненагодовані, Ви умірали, як лицарі, за свій рідний нарід.
Але був час, коли цей нарід зрікся Вас, славні лицарі, задурений большевиками і підкупленими ними провокаторами, розстрілюючи українське військо, відступаюче з серця землі Української — Київа.
Українське військо відійшло і прийшли большевики, принесли з собою „коммуни, совдепи і чрезвичайки“, безпощадний постріл тих же селян і нищення всього національного Українського.
Нечуваний терор запанував на Україні, а тим часом большевики забирали у селян хліб, коні, худобу, гроші і вивозили все до Москви, як вивозили також всі вагони і паровози. Тільки тепер селяне побачили на власні очі, з якими приятелями вони мають діло, і повстали проти влади большевиків.
Заворушилося і робітництво українське проти чужоземних гнобителів.
Як колись ще в старину наші козаки повставали, обороняючи свої вольности від татарів, ляхів чи москалів, так і тепер гасло повстання проти большевиків залунало скрізь на Вкраїні, перекидаючись з міста до міста, з села до села. І дійсно селянство і робітництво відгукнулось. Як колись давно на заклик повстання проти гетьмана Скоропадського, воно повстало проти своїх гнобителів, обороняючи волю і незалежність України.
Воно повстало з гаслом: Геть чужинців з нашого краю, геть комуни, геть совдепи! Тверда, але демократична і своя національна Народня Влада хай запанують на Вкраїні, хай буде самостійна і незалежна наша Республіка!
Старі, дорослі і навіть жінки борються з большевиками.
Частина цих повстанців уже перейшла до нас і плече в плече провадить боротьбу разом з нами проти большевиків — ворогів нашої Державности і нашого Народу.
Ви, славні лицарі, знесилені в безпереривних боях тепер бачите, де є правда — ваші батьки і брати теж допомогають Вам.
В цю хвилю на допомогу нам прийшли брати-Галичане; вони залишили свої оселі, відходячи під переважною силою ворога, але прийшли на наш терен, як то належить дісціплінованій армії й свідомій правоті свого діла і своїх змагань.
