70
Т. 2. Ч. 2.
ВОЛЯ
Вмісті з Вами і повстанцями вони йдуть битися проти другого поработителя, червоного імпріяліста — большевика.
Великий історичний момент переживає Україна і Український нарід. Прийшов час фактичного з’єднання братерських армій для спільної боротьби проти ворога.
Карність і дісціплінованість, любов до народу і краю і почуття обовязку, хай запанують серед Вас.
Одна армія — одної думки, одних змагань, армія аполітична, армія Великого Українського Народу — тільки така армія одстоїть волю Українську і суверенність нашого народу.
Ворог мусить бути вигнаний за межі України, хтоб він не був, і тоді сам народ, зібравшись, через своїх відпоручників, в столицї свого краю, вирішить, якій владі бути на Вкраїні.
Я кличу Вас, славні лицарі і обранці свого народу, забути знесилля і втому, як один чоловік йти вперед на ворога і подати руку визволення там далеко від нас повстанцям, селянам і робітникам — цілому народу нашому, аби спільними силами ударити на ворога і вигнати його за межі нашої землі. Не місце в армії партійній аґітації, чи то аґітації з боку ворожого. Сувора кара впадає на тих, хто в дні єднання буде нас роскладати і знесилювати.
Визволення з неволі свого народу і закріплення самостійности нашої Республіки хай будуть найвищим ідеалом в Ваші боротьбі.
Вперед на ворога за здобуття столиці нашого Київа — Злотоверхого Київа і Одеси!
Наказ цей перечитати во всіх сотнях, батареях і командах.
22. липня 1919 р. Ч. 92.
Spectator.
- Реакція і контрреволюція на Мадярщині; загально-світовий революційний рух; страйк анґлійських робітників; загально-світова угольна кріза; можливість війни Америки з Японією; внутрішні клопоти американського уряду; недорід в Америці; загальна економічна руїна.
В центрі уваги публичної опінії, так само як чотирі місяці тому назад, стоять події, які склались останніми часами на Мадярщині. Як відомо, дякуючи політиці Парижської Конференції, чотирі місяці тому назад, Мігаль Каролі, тодішній президент Народньої Мадярської Республіки, передав владу в руки мадярського пролєтаріяту. Це сталося тому, що парижські переможці образили національне почування Мадярів, народу темпераментного й імпульзивного, упокорюючими умовами перемиря, між иньшим відданням під панування Румунів великої частини мадярської національної території. Парижські переможці лишній раз образили і нарушили право національного самовизнання і кинули мадярський народ в провалля розпуки. Вони склали комуністичний уряд, проголосили орієнтацію на схід, приступили офіціально до третього московського інтернаціоналу і почали декретувати соціалізацію землі, промисловости і банків і навіть проводити в життя. Велика кількість безробітного пролєтаріяту вступила в ряди червоної армії, яка, що треба
