3. Політичну відповідальність за це розпорядження перед польським урядом п. комісар бере виключно на себе і кожний з урядовців має Полякам заявляти, що він лишився тут не по своїй волі, а з наказу краєвого комісара.
4. Сам п. комісар виправляє до ґен. Лістовського, якому підлягають війська, що мають зайняти Бересть, урядовця з листом, в якому вказує на те, що по відході німецького війська з краю зістається лиш цивільна українська влада в розпорядженні якої є лиш узброєна міліція. Большевицького руху в краю немає. Через те, що Польща, як і Україна веде війну з большевиками, ясно, що польське військо має прослідувати на східні межі краю, до Пінська, Баранович, де вже загніздилися большевики. Передставник цивільної української влади в краю просить польського ґенерала призначити час і місце для переговорів і вияснення, в які взаїмо-відносини мають вступити місцева українська адміністрація з відділами польського війська, що вступить в край.
Урядовець з цим листом виїхав до польського штабу 6.-II., але відповіді не привіз, бо ґен. Литовський виїхав був до Варшави. Разом з цим п. комісар вида розпорядження, всі гроші, які були в касі комісаріату, виплатити урядовцям на руки, як аванс жалування, щоби таким чином забезпечити державні гроші од конфіскації Поляками. Та касової готівки ледве вистачило на трьохмісячну платню урядовцям, і Поляки, які по відході Німців зайняли Бересть 9.-ІІ., знайшли касу комісаріату порожньою. Перші-ж кроки польского війська потвердили раціональність цього зарядження. Всі українські інституції, починаючи з краєвого комісаріату і кінчаючи на сирітськім приюті, мійськім українськім кооперативі і приватних помешканнях де-яких урядовців—все було „реквіроване“. Все діловодство і урядові папери порвані і понищені, як і всякі вивіски і написи.„Пореквіровані" не лиш коні, корови і свині, у кого вони були, без всяких роспиеок, але і всі припаси з крамниці для урядовців. Зареквіровано навіть двох-саженне чучело нильського крокодиля, приналежне якомусь польському поміщикові, який передав свої річі на сховок німецькій владі, а та, відступаючи з краю, передала його під росписку в комісаріат. Окремі жовніри серед білого дня „реквірували“ на улицах чоботи у місцевих людей: що правда в обмін на свої шлапаки ... В перший же день був відданий наказ, щоб всі склепи були відчинені і польське військо „купувало" там все, що хотіло, не згадуючи про заплату.
Помешкання п. комісара було зареквіроване для ґен. Лістовського і то так що ледве удалося відстояти дві найменчих кімнати од реквізіції. Лістовський приїхав до Берестя 11-го II. П. комісар 12. II. відправив до нього урядовця, прохаючи призначити час для переговорів про справи, означені в висланім до него листі, і про хазяйнування його війська в Бересті. Ґенерал відповів, що він пришле відповідь на письмі, а 14. II. зарядив арешт п. комісара. Ґенерал Лістовський однравив його, як і всіх нас, заарештованих в той день, в жидівську пустку, де й продержав три добі, не предявивши жадного обвинувачення. Мало того, перед дружиною п. комісара г. Лістовський спочатку відпекувався, що він про цей арешт нічого не знає, що це справа цивільної влади. Коли нарешті цю брехню викрито, і ґенерал змушений був признатися, що арешт зарядив він, то за причину арешту він подав два злочини 1. Як смів п. комісар в листі до нього, польського ґенерала, підписатися „краєвим комісаром Холмщини й Підляша" і 2. Чому він, маючи час і змогу не утік перед польським військом.
