домо або підсвідомо входять в пісенний новотвір. Характерно, що декуди в Чехах — як каже проф. З Неєдлі — співають народні пісні просто на мотиви Моцартових опер, а скілько ж то у нас є пісень з часів театральних впливів за польської панщини, або вояцьких і любовних з часів впливів російської салдатчини, які доказують засаду переймання й ассоціяції. Вище сказане свідчить про величезний вплив штучної музики на народню пісню. Штучна музика черпає матеріал з народу, але і народ бере повними пригорщами матеріал від штучної музики, так що явище це можна сміливо зрівняти з енгармонічним колом, де зубок за зубок зачіпається, і все обертається в сфері взаїмних впливів. Велика сила пісень складена була напр. невідомими авторами, — співцями панських дворів або капельниками двірських театрів, і як такі пішли вони в народ.
Народ обробляв ці пісні по свойому так, що з часом вони затрачували навіть свій шляхетсько — панський характер і ввійшли в збірники, як чисто народні українські пісні (нпр. збірки Коціпінського) хоча правильні, симетричні форми вказували на властиве їх джерело і походження. З другого боку і капельники ці черпали до своїх пісень матеріял з народу, часом брали просто істнуючі вже українські народні пісні і надавали їм тільки инший вигляд по свойому смаку і розумінню. Пісні нашої вічно молодої „Наталки Полтавки“ теж походять дебільше з часів кріпостних театрів. Є там пісні чисто народні, є пісні, взяті народом від відомих авторів (Сковороди і ин.), а є пісні капельницькі, написані тільки в українському стилю, а вказують вони знов таки на взаїмний вплив народу на придворних композіторів і навпаки.
В льогічному звязку стоїть і дальше питання, а саме: взаїмні впливи музичних культур ріжних народів на народню музику в ширшому розумінню. Впливи ці відбиваються на народній пісні безпосередньо, або посередньо через штучну музику. Незвичайно богата ріжнордність української народньої пісні є і найкращим прикладом. Досить згадати тільки про вплив грецької, польської, російської, орієнтальної, по части німецької (Галичина), ба навіть, — що дуже характерно — і норвежської музичної культури. При студіованню найстаршої англійської „пісні про Ролянда“ і англійських народніх пісень XII віку, вражає незвичайно в темах, мельодичних оборотах, многоголосности і багатьох инших ознаках подібність з українською піснею. Коли сягнемо в глиб історії і пригадаємо далекі походи Норманів, то це наведе нас на думку живих звязків лиж двома відлеглими культурами і дозволить зробити висновок про вплив української музичної культури на англійську, який відбився і зафіксувався найкраще в виразі тих давніх народніх пісень. — Коли говоримо про вплив музичних культур чужих народів на творчий процес української народньої пісні і музики, то тим не заперечуємо впливу української музичної культури на инші народи. Взяти під розвагу Польщу, або Росію (головно в области церковної музики), то бачимо, що вплив цей подекуди відбивався ще сильніще, а це дає право поши
