наміри ґенералів та їх реакційне обличчя — відносини між народами бувшої Росії і ґенералами-реставраторами робились все більш і більш ворожими. Досить припамятати собі відносини, особливо в останні часи між Юденічем і Фінляндією, Естонією, Латвією, між Денікіним і Українською Республікою, Кубаню, Доном; між Колчаком і демократичними орґанізаціями на Сібіру.
Замість того, щоби допомогти повставшим народам, відділившимся від большевицької ґанґрени, і таким чином поволі вводити на території бувшої Росії лад і спокій, був утворений плян відбудовання єдиної Росії силою, всупереч змаганням складавших Росію народів. Немає в світі такої сили, щоби могла цього досягти на великих просторах бувшої Росії.
Надзичайно цікавим і характерним з військового боку для з'ясування вищезазначених хиб в орґанізації антибольшевицької боротьби з'являється кампанія на теріторії України з весни 1919 року.
Перед початком цієї кампанії Денікін займав на Донщині сильно висунутий на північ і північний захід вихідний пляцдарм, де були з'осереджені сили і засоби для наступу. Від держав Антанти всі військові засоби доставлялись Денікіну через Новоросійськ, комунікація з яким йшла через Ростов на Дону. Головний операційний напрям для Денікіна йшов на Харків, Курск, Орел, Москву, в напрямі якої успішно розвивав свій наступ Колчак. Найбільше стратеґічне значіння мало праве крило Денікіна, яке просовувалось вздовж Волги: це крило прикривало комунікації Денікіна з базою, і при успішному посуванню цього крила вперед була можливість з'єднатись з армією Колчака, яка вже підходила до Волги, і тим самим забезпечити між собою тісну взаємочинність і взаємодопомогу. Таким чином загальна обстановка вимагала від Денікіна з'осередження найбільших зусиль на Приволжському ї Московському напрямках, і во імя цього треба було як можна більш економить сили на свойому лівому крилі, що цілком можливо було, як побачим далі. Загальний наступ денікінської армії почався і розвивався успішно, а ліве крило почало просовуватись до Дніпра і на Київ, розтягуючи таким чинном фронт Денікіна од Волги до Дніпра.
Українська армія в той-же час була відперта большевиками на лінію Збруч—Острог—Рівне (коло 50 верстов на схід і північ від останнього), майже вся база армії була перекинута в Галичину. До травня українська армія встигла оправитись, реорґанізуватись — з безлічі військових відділів самої ріжноманітної орґанізації була сформована правильна армія; куріні, полки, дивізії, групи (корпуса) — і армія готовилась до контрнаступу проти большевиків, котрі змагались в той час подать руку допомоги Венґрії. Але перед самим контрнаступом становище української армії утруднилось тим, що польська армія, одержавши значну допомогу в вигляді галєровських військ, перейшла в наступ на широкому фронті Львів—Луцьк переважними силами, чинити опір яким українська армія не мала сил. В наслідок цього наступу кольосальне військове майно, що було в Луцьку і в
