з півдня — з боку большевицької групи від Сквіри, і з півночі — з з боку Коростеня, відкіля большевики перейшли в наступ на Житомир з метою допомогти своїй південій ґрупі. Тоді українська армія відійшла на лінію Козятин—Ліповець, де на протязі 12, 13, 14, 15. вересня витримала вперті бої, причому примушена була опустить Житомир. На цьому відтинку Ліповець—Козятин—Житомир були введені в бій всі резерви української армії. В той-же самий час частина денікінської армії, яка перед тим вслід за українською армією просунулась верст 50 на захід від Фастова, відійшла до Фастова, де стояла спокійно, а большевики майже на її очах пересувались через ст. Попельня (верст 25 від Фастова) свої обози з награбленим на Україні майном. Таке поводження командування денікінської армії дало можливість спастись від розгрома трьом большевицьким дівізіям (коло 25.000 чоловік), які потім, оправившись на півночі, нанесли денікінським частинам пів Київом сильний удар.
Цей випадок буде класичним прикладом „політиканства і стратеґії“, коли інтереси стратеґії нехтуються во імя хвильових вимог політики.
Військова історія всіх часів і народів доводить, що в таких випадках завжди бували сумні наслідки, і денікінським ґенералам з вищою військовою освітою це добре було відомо, але їх сліпа ненавість до українського національного руху довела до того, що вони навіть відкинули елєментарні принціпи військової теорії, за що були жорстоко покарані.
За час панування большевиків вся Україна покрилась повстанчеськими орґанізаціями, котрі головним завданням мали об'єднання і реґульовання повстань проти большевиків. Ці повстання дуже часто виникали стихійно, і орґанізаціям трудно було тримать повстанчеський рух в своїх руках. З початком наступу денікінської армії, коли дійсне обличчя Денікіна для населення було неясним, і невідомо було відношення його до українського національного руху (на лівобережній Україні були відозви і пускались чутки, що між ґенералом Денікіним і Отаманом Петлюрою есть згода), то значне число повстанчеських орґанізацій допомагали Денікіну: зруйновали большевицький тил, деморалізовали їх армію і т. п. Після київських подій і пертрактацій десятки делєґатів від повстанців приходило до Українського Командування і Уряду за інформаціями і вказівками. Всі делєґати казали що від денікінської місцевої влади виходять запевнення, що у Денікіна повна згода з Українським Урядом і вони прийшли це перевірить, стримуючи поки-що від повстань населення, для якого обличчя Денікіна цілком ясне і викликає сильне незадоволення.
Аби покласти кінець провокаціям і зловживанням своїм іменем, Український Уряд офіціяльно виголосив Денікіну війну. Це мало місце після того, як війна фактично почалась наступом армії генерала Шілінґа на широкому фронті від Цвітково до Дністра, при чому в бою були вже заняті денікінцями Умань, Христинівка і інші місце-
