Я інформувався у наших провідників про те, що було причиною такого становища гетьмана. Багато з них не могло мені на це питання дати ніякої відповіді. А провідник хліборобів-демократів інж. Шемет відповів так: „Владу захоплюють ті, що роблять переворот. Гетьманський переворот робили (розуміється при допомозі Німців — вставка моя. — О. Н.). Росіяне та зросійщені Українці, без національної свідомости. Це був чисто клясовий переворот і такаж влада прийшла.“
Цей факт потребує ще вияснення так з боку провідників українських національних партій, як особенно з боку тих, що робили переворот. А вияснення потребує він тому, бо годі заперечити, що в гетьманській політиці були сильні противенства: з одного боку русіфікаторські затії, з другого дбання о розвиток української національної культури, оснував український універсітет і т. д. Це тільки на перший погляд виглядає на чисто культурну річ. В дійсности потягає воно за собою також глибокі політичні наслідки. Такий бодай погляд має загал Галичан, який не конче добрим оком дивився і досі дивиться на повстання проти гетьмана.
Може це вияснення знайдеться в мемуарах самого гетьмана, про писання яких доносила вже преса.
Фактом є, що не тільки загал Галичан, але й партія с. ф., що весь час стояла в острій опозиції до гетьмана, була противна повстанню і не взяла в нім участи. Провідники її мають обовязок вияснити причини цего.
Згадані вище заходи в ціли утворення при гетьмані національних міністерств були спонукою до оснування Національного Союза, до якого по кількох тижнях приступили також с. д. і с. р. і який в листопаді 1918. з'орґанізував повстання проти гетьмана. До цего союза приступили також фахові орґанізації (нпр. зелізничники), земства й міста (котрі, не знаю). Невідомо мені також нічого про обовязки поодиноких членів „Союза“, про його фінанси, звязки і т. д. Все це повинні публиці з'ясувати учасники тих подій
Першим головою цего „Союза“ був редактор „Ради“ с. ф. Ніковський, опісля с. д. Винниченко.
Другий такий „Союз“ оснований був на теріторії австрійської окупації — з місцем осідку в Одесі. Цей „Союз“ мав свій статут, але який, не знаю. Звязки між обома союзами були одначе слабі й неправильні.
Та і цей „Союз“ не був першим. Таким являється т. зв. „СУП“ (Союз Українських Партій), оснований в Київі с. ф-ами для переговорів з Німцями. Коли імя його „СУП“ давало привід до ріжних дотепів, змінили його назву на „ЦУП“ (Централя Українських Партії). Союз цей істнував мабуть зараз по гетьманськім перевороті. Коли переговори з Німцями не довели до нічого, розвязано його.
Тепер повстав у Відні знов „Український Національно Державний Союз“ з кількох партій (а троха скорше утворився за кордоном блок українських комуністів з с. р.).
З огляду на те, що „Українська Національна Рада“ на теріторії
