Саможертва його полягає не на тім, що „я мушу“, тільки на тім, що „я хочу“. В світі можна бути або молотом або ковадлом. Нарід, який не має доброго війська, мусить стати ковадлом. Всяке шукання инших способів витворення орґанізаційного змислу доведе тільки до спустошення духових, етичних вартостей, а в слід за цим до повної безплідности і пустки.“
|
Андрій Чекановський. |
Загальна картина міжнародньої політики під цей мент така, що вона не має першорядного значіння. Бо таке значіння мають ті небувалі пожежі, які бухають в ріжних сторонах. Супроти них усяка „політика“ може завтра показатися купою попелу.
Найбільша з цих пожеж це безперечно большевизм.
Кореспондент “Excelsior’а“, який досить довго сидів в Москві і мав нагоду, пізнати Леніна й Троцького, так їх описує:
Лєнін любить сиділи — з виїмком, коли виголошує бесіду. Думаючи, любить мати кота на колінах. Він не опускає Москви і майже не опускає Кремлю. А Троцький не любить сидіти. Він вічно в руху, або в зелізниці або в авті. То він в Сибірі, то на польськім фронті, то в Тулі, то в Петрограді. Лєнін був і остав журналістом. Він дальше пише брошури. Любить їх писати. І Троцький був журналістом. Але хоч і він дальше пише статті, то вони не подібні до статей, тільки до ударів пястука. Це радше діла, чим збір арґументів. Лєнін любить промовляти. На прогульку не витягнеш його з дому, але витягнеш його на віче, на „мітінг“. Промовляє таксамо як пише незручно, без зовнішнього успіху. Він властиво не промовляє, тільки балакає. Руки в кешенях, ходить по естраді туди й сюди й балакає з товпою. Починає так, що годі серед гамору запримітити, коли почав. Його голос не „звенить“. Говорить без подразнення. Ходить і ходить, говорить і говорить. Простими словами. Вживає часто народних зворотів, часом гумористичних, нпр.: „Чому ви, товариші, гадаєте, що тіло складається з багатьох членів, коли властиво кождий думає тільки про черево?“ Успіху на масу очікує від повторювання своєї провідної думки. Нпр. коли говорить про потребу праці для збільшення продукції, то протягом години багато разів повторить слова: „Треба працювати з веселістю!“ Він прямо переслідує слухача своєю ідеєю мов годинник своїм вічним „тік-так“. В його лиці звертає увагу тільки дивний блиск малих очей. На голові все носить шапку без дашка, яку знімає тільки в часі бесіди.
Зовсім інакше промовляє Троцький. Він на трибуні виглядає як той, що дресує звірят. Говорить без жадних жестів. Не обходять його також жадні теорії. Це практичний чоловік діла і тому все на цілі має діло… „Товариші! Зелізниці не ходять. А вони мусять ходити! І тому постановив я ось що!…“ Від часу до часу поправить на носі пенсне. А як сказав те, що мав сказати, то мимо найбільшого признання ні хвилинки довше не побуде в залі. Сів в авто і пігнав.
Лєніна подивляють його приклонники як ґенія. Він мимо опозиції Троцького перепер підписання берестейського договору, бо знав, що „найближча будучність
