ґрафа Гуіна і на підставі доконаного акту перевороту зажадали від нього передачі державної управи краю в їх руки.
Намісник, незвичайно зворушений послідньою подією, заявив нам, що він є тепер вязнем українського війська і як такий не може виконати ніякого акту на річ української держави і тому по докладній розвазі рішився передати свій уряд в руки віце-президента намісництва п. Володимира Децикевича, котрий поступить по свому розпізнанню. Дотична грамота була вже приладжена і підписана та її вручив намістник п. Децикевичеві в нашій присутности.
В дальшій розмові сказав намісник ґраф Гуін, що він як цісарський намісник не міг інакше поступити супроти Українців, хоч признає їм повне право до Східної Галичини; що по останній конференції з нами він догадувався чогось недоброго; що мусить нам признати дуже зручне і гладке переведення акту перевороту, а уступаючи зі свого становища, бажає нам доброго успіху та просить нас о свободу, аби міг в найближчих днях виїхати зі Львова.
Відпоручники Української Національної Ради відповіли намісникові, що полишають йому свободу особи; дякують йому за все добре, що він міг зробити українському народові та бажають йому всего найліпшого і отсим словом розпращались з останним австрійським намісником у Львові.
Вкінці пішли відпоручники Української Національної Ради до бюра п. віцепрезидента Вол. Децикевича як заступника намісника і йому поновили своє домагання передачі державної управи краю. На це відповів п. Децикевич, що по мисли цісарського патенту з 16. жовтня 1918. р. і однодушного жадання українського населення передає свій уряд Українській Національній Раді.
Про переєм влади списано зараз урядовий протокол та рівночасно віддано п. Вол. Децикевичеві тимчасову управу Намістництва у Львові. Отсей протокол підписали іменем Української Національної Ради п.п. др. Кость Левицький і др. Льонґин Цегельський, та п. Вол. Децикевич як передаючий заступник намісника. —
|
Степан Рудницький. |
В попередньому уступі я сконстатував, що національна терріторія Українців, що до величини друга в Европі, по московській. Коли спогадаємо, що Україна квалітативно багатіща від Московщини, мусимо прийти до переконання, що вона може й най-
