час війни, особливо коли вона ведеться по способу горожанських війн без жадних міжнародніх гарантій, то вже зовсім незвичайним зявляється режім систематичного террору, яким тримається весь „комуністичний лад“ Совітської Росії. Тяжко жити, коли немає ніякої влади і панує анархія, тяжко жити, коли що хвилі до вас в хату може вірватися банда грабіжників. Але проти такої анархії є ліки: люде гуртуються, озброюються, проти сили ставлять свою силу і з часом налагоджують хоч який порядок… Але при большевиках все це перетворюється в сістему: до вас теж вриваються бандити, забірають у вас гроші, знущаються над вами, арештовують і убивають, але оборонятись ви не можете, бо за цим бандитизмом стоїть ціла сістема большевизму.
Не тільки ті, що мають якесь відношення до політики, не тільки ті, що хоч чимсь нагадують „буржуїв“, але прості трудові люде в один голос говорять, що ні одної хвилини вони не бувають спокійні, ні одної хвилини не бувають ґарантовані від нападу цих диких людей, які „грабують во імя комунізму“. Не маєте грошей — біда, голодна смерть для вас і для вашої сімї, грошей треба мати силу: десятки, сотні тисяч карбованців. Але коли ви їх маєте, знова біда, бо треба їх якось берегти від орґанізованого грабіжництва.
— „Під большевиками почуваєш себе чимсь подібним до дитячого паяца, до ніг якого привязані мотузки: хтось сіпає, і ви вироблюєте якісь фокуси. Весь час тільки і чекаєш, що вони ще вигадають, як ще будуть над вами знущатися“. — Так писали мені з Київа… То на вулицях зроблять облаву і по районам ловлять несподівано людей і без жадного попередження женуть на тяжкі роботи, то мобілізують жінок і женуть мить казарми, або що. То зроблять у вас постой, наведуть повні хати красноармейців, заведуть незвичайний бруд і у вашій же хаті будуть сміятися над вами.
Все це факти. Звичайно, не кожний день кожному чоловіку приходиться це виносити, але над кожним висить ця мара і не дає відпочинку. Життя тратить всю свою красу, люде ходять пригноблені і звичайно не розводять іділлії про большевицький лад, яким тепер так захопилися наші необольшевики.
Не краще стоїть справа орґанізації економічної. Тут повне банкроцтво. Зпершу вбили большевики всю приватну ініціятиву, а далі завели безконечну бюрократію, яка по свідоцтву всі тих киян, з якими мені приходилося говорити (а серед них були добрі економісти) — абсолютно ні до чого нездатна, є мертве тіло, апарат для зловживання. На моє запитання, чи моглоб допомогти біді знищення бльокади, появлення краму, всі мені говорили так: большевицькому уряду це може і помогти, але населення все буже страждати, бо большевики і цим товарам не дадуть ради як не дають вони ради і тим природним скарбам, які і досі існують на Україні і подекуди в Росії (хліб, паливо). Ніякої
