праці большевики налагодить не можуть. На всю Росію працює лише кілька фабрик і то кепсько. Большевизм це по суті непродуктивний режім, який може тільки споживати добро, зібране попередними поколіннями, який може існувати тільки доти, поки істнують ці старі запаси. На щастя ці запаси приходять до кінця і режім починає дійсно підупадати.
Армія ще є у большевиків, ще має вона велику ударну силу. Битися з цею масою людей голодних і обідраних ще тяжко. Хоч факт відомий, що дезертирство в большевицькій армії стало нормальним і масовим явищем, не дивлячись на всі страшні погрози. За спинами большевицьких жовнірів стоять завжди кулемети, якими іх примушують іти вперед. За кожним ґенералом і офіцером старої служби слідкують крок за кроком большевицькі комісари. Трудно вірити, щоб в цій армії було патріотичне почуття. Невідомо навіть чи дійсно сам Брусілов підписав свою знамениту відозву. Загальне вражіння тих, що довгі місяці мусіли придивлятися до большевиків, таке що, досить нанести большевикам кілька ударів і тоді почнеться в ворожому стані анархія…
Ця анархія тільки і може спасти і нас і Росію. Большевицький орґанізм, який зараз існує там, не має жадної творчости і мусить зникнуть. Як саме це станеться, яким чином повстане анархія, чи то шляхом революції з права, чи то якось инакше, але це льоґічний кінець большевизму. Тоді тільки на якийсь час припиниться стихійна експанзія Росії на південь і захід, тоді тільки ми зможемо скріпити свою державу. Так само тілько на цілковитій руїні, більш здорові елєменти Росії, як що вони ще існують, можуть утворити державу. Поки існує большевизм, він буде вести свої війни, бо тільки войовничий дух підтримує його хоре тіло. Всі думки про мир України або Польщі з Росією є нереальні: большевики мусять битись і будуть битись, їм треба дати через те відповідний одпір.
Про самостійну чи навіть федеративну Україну з большевицькою Росією звичайно і говорить не приходиться. Це казки для дітей молодшого віку. Серіозні ж люде, поживши на Україні, добре знають, що „Республіка“ Раковського це просто звичайний большевицький шантаж. Нещасна філія московського центрального уряду і більш нічого…
Таким чином українсько-польська комбінація і весь новий напрям нашої політики був викликаний тою реальною сітуацією, яка утворилася зараз на Україні. В даний момент жадного иншого виходу не було і тому наше громадянство і уряд пішли на цей новий союз і на ті жертви, які з ним звязані.
Поки ми билися з усіма сусідами, поки ми говорили гордо від імені 40 міліонового народу, доти ми переживали романтичний час нашого відродження. Так було і за часів Центральної Ради, ще більше за гетманства, коли всі новоявлені самостій-