На політичному обрію зараз пітьма; у всіх над головами нависла гнітючо-темна хмара, навіть накрапає дощик. 3 Далекого Сходу замісць традіційного сонця виплив молодик і йде на оглядини по всій Европі, почавши, звичайно з Анґлії, приязність і підтримка котрої потрібні йому так, як возові потрібні колеса.
Це не лише з цікавости, не лише з примхи він поламав традицію, образив найглибші, найделікатніші чуття своїх найвірніших правовірних підданих, для котрих краще було б вмерти під потягом, на котрому він залишав свою державу, ніж бути свідками такого недостойного й богопротивного вчинку! Щоб зважитися на таку рішучу руїну довічної традиції — треба було мати якусь надзвичайно важливу, необхідну й ясну державну мету. Вона була й є. Ця подорож японського престолонаслідника не лиш сімболична, а й глибоко політична. Симболизує вона собою наближення „Сходу“ до „Заходу“, змагання призвичаїти Европу до свого товариства й співробітництва. Політично вона пристосована до того моменту, коли має вирішуватись будуччина Анґло-Японської спілки.
В липні 1920. року обидві держави сповістили Ліґу Націй, що умови спілки мусять бути переглянутими. Після угоди 1911. року обставини значно змінились, бо щез острах російської й німецької заборчости на Сході, а натомісць збільшилися американські економічні жадання; склалася нова економична сітуація. Почали гомоніти анґлійські колонії й Лойд Джордж мусив згодитися, (а може про себе й бажав цього!), щоб питання відновлення угоди про спілку пройшло через конференцію прем'єрів автономних анґлійських колоній. — Вона почнеться цими днями в Лондоні. Але зараз майже все бритійське комерційне суспільство Далекого Сходу від Сінгапуру до Харбину, що раніш було таким прихильним до Японців, — стає цілком ворожим до них. Так само й колонії; особливо часто ворожнеча, кажуть, відчувається до Японців у Австралії й Канаді. Японія хоче закріпити за собою політико-економичне верховодство на Сході. Їй потрібно забезпечити собі дешеве постачання сировини й знайти добрий базар задля своїх виборів, бо вона мусить розвинути свою промисловість. Всі її економичні (може й не лише самі економичні!) жадання чудесно міг би задовольнити Китай. Для неї це було б найкраще, якби їй пощастило здобути так чи сяк опікунство над ним. Цього опікунства й пошукує Японія й хоче здобути його при відношенню угоди, покликуючись на державний роспад Китаю, на безладдя, яке там панує, на повсякчасний розбрат, що може й сусідам загрожувати небезпекою (не дурно Лєнін нахвалявся скористати його!); й т. и. — Але невсипуще око Америки стежить за кожним японським кроком, за кожним наміром. Її застрашує й бентежить кожне найменше скріплення японської міці. Америка ніяк не може допустити й за всяку ціну поборюватиме всяке збільшення економичного впливу, всяке стремління, навіть можливість економичної переваги Японії. Америка була й певно надалі буде проти захоплень північного Сахаліну, Манжурії, Сібіру, Китаю. Звичайно, не з причин еванґельської доброти й справедливости! Вона все боронить незалежність Китаю, неподільність російських володінь в Азії й політику „відчинених воріт“, на якій добре можна буде заробити. Дуже замислений сидить третій співучасник, бо вирішує складну проблєму невинности й капиталу. Бритійському Левові найстрашнійший конкурент у цілому світі, це — Америка.
Її пановання над Сходом — це погроза його могутности. Та не дуже йому до вподоби й надмірне збільшення японського хазяїнування, бо Китай й йому може стати в великій пригоді. Він, розглядаючи справи здебільшого з практичного боку, завше памятає про самого себі, й не рахуючи становища в Китаю за „безнадійне“, підтримує політику „відчинених воріт“.
Непокоїть анґлійське громадянство і випадок з Шлезьком, що здається, буде вже останнім, рішучим іспитом, чи Антанта вже цілком усохла й ніколи більш не розів'ється, чи то лише хвилева сварка молодого подружжа, яка зміцнить їх недавні дружні чуття й, відогнавши зневірря, надовго забезпечить згоду. Одну справу вже маємо. Французька преса підняла питання про спілку Франції з Анґлією, яка, мовляв, забезпечила б спокій і ґарантувала б від можливих спроб реваншу з боку Німеччини. Ця несподівана для суспільства пропозіція
